Стівен Чбоскі

Іноді я дивлюся на вулицю і думаю, як багато інших людей бачили цей сніг раніше. Або думаю, як багато людей уже читали ці книжки. Або слухали ці пісні. Мені цікаво, що вони відчувають цього вечора.

Це нагадує про те, що часом, коли ти дуже натхненний якоюсь дівчиною, і бачиш людей, що тримаються за руки, їх сплетені пальці, то відчуваєш велику радість за них. А в інший час ти бачиш ту ж пару, але вони не викликають нічого, окрім роздратування. І все, чого тобі хочеться - це завжди відчувати за них радість, тому що це означає, що ти теж щасливий.

- Чарлі закохався в мене, Патрік. Це так у його стилі. - Та гаразд, Чарлі? - Я намагаюся перестати.

Саме кіно було дуже цікавим, але мені воно не здалося дуже добрим, тому що після його закінчення я не відчув себе інакше, ніж до перегляду.

Таке моє життя. Щоб ти знав, я почуваюсь одночасно і веселим, і сумним, не розумію, як таке можливо.

Я так люблю свою маму. І байдуже, що це сентиментально звучить. Думаю, наступного дня народження я куплю їй подарунок. Думаю, це має стати традицією. Отримуєш від усіх подарунки, а один купуєш для мами, адже вона теж брала участь у процесі твого народження. Думаю, це було б чудово.

Знаю, курити шкідливо, нам на ОБЖ розповідали, але мені допомогло.

І тоді, клянуся, ми були нескінченні.

Не знаю, як довго я протримаюся без друга. Це було дуже легко, доки я не дізнався, що означає справжній друг.

Ми приймаємо ту любов, на яку, як нам здається, ми заслуговуємо.