Добре бути тихонею

Іноді я дивлюся на вулицю і думаю, як багато інших людей бачили цей сніг раніше. Або думаю, як багато людей уже читали ці книжки. Або слухали ці пісні. Мені цікаво, що вони відчувають цього вечора.

Я отримав гармоніку, магнітний набір поезії, книжку про Харві Мілка та касету з піснею«Уві сні», записаною… двічі. Серйозно, я розгублений. Набір подарунків такий блакитний, наче я сам собі подарував.

Це нагадує про те, що часом, коли ти дуже натхненний якоюсь дівчиною, і бачиш людей, що тримаються за руки, їх сплетені пальці, то відчуваєш велику радість за них. А в інший час ти бачиш ту ж пару, але вони не викликають нічого, окрім роздратування. І все, чого тобі хочеться - це завжди відчувати за них радість, тому що це означає, що ти теж щасливий.

Вибач, що давно не писав, просто я щосили намагався не бути лузером.

Щовечора у нього починається позитивно. Він каже, що почувається вільним і що сьогодні зустріне свою долю, але через деякий час йому вже нема чим себе глушити.

- Чарлі закохався в мене, Патрік. Це так у його стилі. - Та гаразд, Чарлі? - Я намагаюся перестати.

Дехто думає —«так не буває». Потім будуть усілякі байки. Але це момент нашого життя. І цієї секунди, клянуся, ми нескінченні.

Саме кіно було дуже цікавим, але мені воно не здалося дуже добрим, тому що після його закінчення я не відчув себе інакше, ніж до перегляду.

Таке моє життя. Щоб ти знав, я почуваюсь одночасно і веселим, і сумним, не розумію, як таке можливо.

Я так люблю свою маму. І байдуже, що це сентиментально звучить. Думаю, наступного дня народження я куплю їй подарунок. Думаю, це має стати традицією. Отримуєш від усіх подарунки, а один купуєш для мами, адже вона теж брала участь у процесі твого народження. Думаю, це було б чудово.