Маленький принц

Його красуня говорила йому, що подібних їй немає у всьому Всесвіті. І ось перед ним п'ять тисяч таких самих квітів в одному тільки саду!

Ось людина, яку всі стали б зневажати. А тим часом з них усіх він один, на мою думку, не смішний. Може, тому, що він думає не лише про себе?

У кожної людини свої зірки. Одним – тим, хто мандрує, вони вказують шлях. Для інших це просто вогники.

Умовляння є умовляння.

Я вимагатиму, щоб сонце зайшло. Але спершу дочекаюся сприятливих умов, бо в цьому полягає мудрість правителя.

Ти для мене поки що лише маленький хлопчик, такий самий, як сто тисяч інших хлопчиків. І ти мені не потрібний. І я тобі теж не потрібний. Я для тебе всього лише лисиця, така сама, як сто тисяч інших лисиць. Але якщо ти мене приручиш, ми станемо потрібні одне одному. Ти будеш для мене єдиним у всьому світі. І я буду тобі один у всьому світі…

Квітці, яку ти любиш, ніщо не загрожує...

Ти назавжди відповідає за всіх, кого приручив.

Адже я не хотів, щоб тобі було боляче. Ти сам побажав, щоб я приручив тебе.

- Навіщо потрібні шипи? — Шипи ні за чим не потрібні, квіти випускають їх просто від злості. - Не вірю я тобі! Квіти слабкі. І простодушні. І вони намагаються надати собі хоробрості. Вони думають: якщо у них шипи, їх усі бояться.