Принижені і ображені

Ох, Ваня, скільки в житті болю!

Літні люди дуже любили один одного. І любов, і довготривала звичка пов'язали їх нерозривно...... Він поважав її і любив безмежно, незважаючи на те, що це була жінка тільки добра і нічого більше не вміла, як тільки любити його, і жахливо прикро довіряв, що вона у свою чергу була з ним, за простотою своєю, навіть іноді надто і необережно назовні... обидва вони, навіть на дві години, не могли розлучитися один з одним без туги і болю.

Не розум головне, а те, що спрямовує його.

В основі всіх людських чеснот лежить глибокий егоїзм.

Коли ти хочеш, щоб тебе поважали, по-перше, і головне — поважай сам себе.

Ти не зрозумів усього. Будь щасливий із ким хочеш. Не можу ж я вимагати у серця твого більше, ніж воно може мені дати...

…Ніби на душі проясниться, ніби здригнешся чи хтось підштовхне тебе ліктем. Новий погляд, нові думки... Дивно, що може зробити один промінь сонця з душею людини!

Великодушне серце може полюбити із жалю.