Ремесло

— Думаю, Толстой не погодився б жити у цьому похмурому районі! — Толстой не погодився б жити цього... року!

Редагував«Вогнище» дитячий письменник Сахарнов. Я прочитав його книги. Вони мені сподобались. Невибагливі морські історії. Він випускав шість-сім книжок за рік. Недарма вважають, що океанські ресурси безмежні.

З тривожним почуттям я беруся за перо. Кого цікавлять визнання літературного невдахи? Що повчального у його сповіді? Та й життя моє позбавлене зовнішнього трагізму. Я абсолютно здоровий. У мене є любляча рідня. Мені завжди готові надати роботу, яка забезпечить нормальне біологічне існування. Мало того, я маю переваги. Мені легко вдається розташовувати себе людей. Я здійснив десятки вчинків, які кримінально караються і залишилися безкарними. Я двічі був одружений, і обидва рази щасливо. Зрештою, у мене є собака. А це вже надмірність. Тоді чому ж я почуваюся на межі фізичної катастрофи? Звідки в мене почуття безнадійної життєвої непридатності? У чому причина моєї туги? Я хочу цього розібратися. Постійно думаю про це. Мрію і сподіваюся викликати примару щастя…

Адже ми змінили суспільний устрій. Чи не географію і клімат. Не економіку, культуру чи мову. І тим більше не власну природу. Люди змінюють одні печалі на інші, тільки й усього.

Не грошей прагне розумний бізнесмен. Він прагне повної, гармонійної тотожності зусиль і результату.

Гроші, скажімо, у мене швидко закінчуються, самотність – ніколи.