Вбивство командира

— Менсікі-сан, а чи не надто просторо вам одному в такому домі? — Ні, анітрохи, — відповів Менсікі. — Зовсім ні. Мені взагалі подобається бути на самоті. Наприклад, спробуйте уявити кору головного мозку. Здавалося б, людям дарований такий майстерно створений природою високофункціональний орган, кора головного мозку, однак у повсякденному житті ми не використовуємо і його десяту частину. На жаль, ми досі не знайшли можливості користуватись ним у більшій повноті. Іншими словами, це як мати величезний будинок і при цьому тулитися сім'єю з чотирьох людей в одній кімнатці на шість квадратних метрів. А решта кімнат порожня. Якщо думатитак, те, що я живу в цьому будинку один, не так уже й неприродно. — Мабуть, ви маєте рацію, — підтвердив я. Цікаве порівняння.

Тому що для гідного незалежного життя людині потрібна вісь, на яку він міг би спертися.

Якщо зазирнути в глибину, у будь-якій людині сяє якийсь діамант. Важливо знайти таку коштовність і, якщо поверхня не потьмяніла (а найчастіше так і буває), натерти до блиску, знявши наліт.

А поки що мені потрібен час. І дуже важливо, щоб вона була за мене.

Не турбуйтеся, часи розставлять усіх по місцях. Для всіх, що зодягнені у форми, часи суть великі речі! Вони не суть будуть скільки завгодно, але поки вони у нас є, пані наші, треба ними користуватися. Тому насолоджуйтесь.