Книга / твір

Час пройшов так швидко, а йшов так повільно.

Ні релігії, ні ідеології минулого не вважали життя священним. Вони завжди обожнювали або те, що нижче, або те, що вище за земну частку, і тому до смерті були порівняно байдужі.

Софі — дівчина яскрава та красива, ми з нею дружимо та фліртуємо давно, але я так і не можу підібрати назви нашим стосункам. Ми граємо в дружбу, вдаючи, ніби не помічаємо, як нас один до одного тягне. Ми обидва знаємо, що ми не маємо часу на справжній зв'язок.

- Шантаж - це тяжкий злочин. — Звинувачення у шантажі — теж тяжкий злочин.

Лестощі – це недобре, але приємно, а значить – дуже добре.

Той, хто пізнав всю повноту життя, той не знає страху смерті. Страх перед смертю лише результат життя, що не здійснилося. Це вираз зради їй.

Молодість - як тарілка, горою повна солодощів. Люди сентиментальні запевняють, що хотіли б повернутися до того простого, чистого стану, в якому перебували до того, як з'їли ласощі. Це не вірно. Вони хотіли б знову випробувати приємні смакові відчуття. Заміжній жінці не хочеться знову стати дівчиною – їй хочеться знову пережити медовий місяць. Я не хочу повернути свою невинність. Я хочу знову відчути, як приємно було її втрачати.

Дитина спочатку ставить питання вченого – чому? - І лише потім питання поета - як?

Випадковостей не буває. Хоча ми й приймаємо рішення самі, ми приймаємо їх тому, що є якась найвища невідома сила, вона підказує їх нам. Тут ми не владні. Але в нашій владі вирішити, якою дорогою ми підемо.

Потрібно просто вирости такою людиною, яка дивиться на світ відкритими очима і не обманюється. У такому разі навіть людське віроломство здасться кумедним, не більше. Коли зрозумієш, що в людській природі завжди є частка зла, тобі легше буде вистояти.