Книга / твір

Якби тільки Пані могла нас зараз бачити та чути! Я сказав би їй:«Володарка! Нам так мало потрібне! Тільки трохи води та світла, чистої води та звичайного денного світла, та й годі. Вони важливіші за всі коштовності світу, ви вже вибачте мені!»

Дивна ти людина! Ніколи не говориш нічого морального – і ніколи не робиш нічого аморального. Твій цинізм – лише поза.

— Гек, адже ці наші королі — справжні шахраї! Ось вони що таке - справжні шахраї! — Ну, а я що тобі говорю: майже всі королі шахраї, справа відома.

Думки будь-якого чоловіка біжать дуже швидко, але часто зовсім не в той бік.

- Максі Грант, чим я можу вам допомогти? - Лейтенант Даллас, Департамент поліції Нью-Йорка. - Нью-Йорк? Ви засиділись на роботі, лейтенанте. — А ви завжди відповідаєте на дзвінки, міс Грант? - Буває, і до того ж частенько. Чим я можу допомогти Нью-Йорку? - Праці Ломбард. Посмішку, що скривила губи Максі, ніяк не можна було назвати дружньою. - Зробіть мені подарунок до Різдва. Скажіть, що ви з відділу вбивств, і що сука лежить на плиті в морзі. – Саме це я й збираюся сказати вам. - Серйозно? Ну тоді скликайте оркестр, я гратиму на геліконі.

Світ - це переплетений сам у собі клубок людських доль.

Найдорожчі моменти у житті залежать часом від дрібниць.

Уве, втім, безнадійним себе не вважав. Просто, на його думку, речі люблять місце та порядок. Не можна йти по життю, ось так легко розкидаючись і розмінюючись ними. Наче сталість нині нічого не варта. Нині люди змінюють старе на нове настільки швидко, що вміння робити щось довговічне стало непотрібним. Якість – кому вона тепер потрібна?

- Ми живемо у чудовому готелі, - сказав Майкл. — На мою думку, це бордель. — Ми залишили свої речі тут, у кафе, коли приїхали, і в готелі нас запитали, скільки годин нам потрібна кімната. Страшно зраділи, що ми залишаємось на ніч. — Я певен, що це бордель, — сказав Майкл. — Чи мені не знати.

Але хіба в цьому немає шарму: ризикувати всім і одразу це особливе почуття.