Книга / твір

Вона намагалася дружити, але у однолітків і однолітків на умі були порожні речі, які її не цікавили. Вона примушувала себе поважати старших, але вони здебільшого здавались їй дорослими дітьми, які не розуміли навіть найпростіших основ навколишнього світу і, що найнеприємніше, не цікавляться і не відчувають тривог на його рахунок.

Не можна полагодити те, що не зламано.

Кохання – це оксамитове покривало, воно приховує недосконалість людства.

Насолода - штука серйозна: необхідна, але небезпечна.

Сік я люблю, але не виношу, коли руки липкі. Руки мають бути чистими. Що б ви не робили, завжди дбайте про чистоту своїх рук.

Все на світі взаємопов'язане, ось так і дощ пов'язує один з одним усіх на всій землі, по черзі торкаючись кожного...

Людину можна змусити робити все що завгодно, навіть зраджувати, вбивати і грабувати, але її ніколи не змусиш любити, якщо серце порожнє.

Є люди, які уявляють, ніби деякі сумніви і невизначеність надають більше принади любові, але я думаю інакше: чим простіше слова, тим швидше вони сягають серця.

А коли люди шукають справедливість? Тоді коли втрачають її або думають, що втратили. Або вирішують раптом, що вчорашня справедливість не годиться для сьогоднішнього дня, а завтра стане зовсім ворожою... І починають шукати, причому кожен шукає зі своїм ліхтарем, запевняючи, що тільки він і здатний висвітлити істину у темряві історичних помилок.

Можливо, це просто легенда, в яку необхідно вірити, щоб у людському житті з'явився хоч якийсь сенс.