Книга / твір

У нас є слова, які позначають стан, відчути які можемо тільки ми самі. Але, незважаючи на це, ми продовжуємо використовувати ці слова, наче вони щось означають.

Вони тебе вбивають, а ти начебто продовжуєш жити, не знаючи, що вже давно мертвий.

Я не герой. Я жертва цього міста, чуваку. Я купую кросівки, машини, нові зуби, дорогий алкоголь, винаймаю дорогу квартиру. Все це із прагнення відповідати соціуму. Вписатися в коло, окреслити рамки, дати зрозуміти. Я купую речі, щоб... зрештою купували мене. І весь мій андеграунд закінчується там, де розпочинається новий контракт. Я із задоволенням продаюсь.

Чотири п'яті свого життя він ставив питання, чому він не мертвий.

— Вибачте, але я не зрозуміла: подарунок на день народження? Що це таке? — Подарунок, який тобі дарують не на день народження, звісно. Аліса замислилась. — Мені більше подобаються подарунки на день народження, — нарешті сказала вона. - А ось і дарма! - вигукнув Шалтай-Болтай. — Скільки на рік днів? - Триста шістдесят п'ять. - А скільки в тебе днів народження? - Один. — Триста шістдесят п'ять мінус один, скільки це буде? — Триста шістдесят чотири, звичайно. —... Отже, так: триста шістдесят чотири дні на рік ти можеш отримувати подарунки на деньненародження. — Так, — сказала Аліса. — І лише один раз на день народження!

Нова влада, захопившись поділом раптово впалих на голову багатств, вважала за краще забути про простих непомітних героїв і обіцяні їм золоті гори.

Так зраджу ж я серце тому, щоб мудрість пізнати, але пізнати і безумство і дурість, - я дізнався, що і це - пусте томлення, бо від багатої мудрості багато скорботи, і той, хто множить знання, множить смуток. (І віддав я серце моє тому, щоб пізнати мудрість і пізнати безумство і дурість ; дізнався, що і це - томлення духу. Тому що багато в чому мудрості багато печалі; і хто множить пізнання, множить скорбота.)

Все, що несподівано змінює наше життя, – не випадковість. Воно — у нас самих і чекає лише зовнішнього приводу для вираження дій.

Іга вразила сама думка, що хтось може не цікавитися музикою. Це було ніби не цікавитися щастям.

Саме кіно було дуже цікавим, але мені воно не здалося дуже добрим, тому що після його закінчення я не відчув себе інакше, ніж до перегляду.