Книга / твір

Фізика - це вузька стежка над прірвами, недоступними людській уяві. Це збори відповідей на деякі питання, які ми ставимо світові, а світ відповідає нам — з умовою, що ми не будемо ставити йому інших питань, про які волає здоровий глузд. Що таке здоровий глузд? Те, що містить інтелект, заснований на тих самих почуттях, що у мавп. Інтелект, який пізнає світ відповідно до законів, сформованих у його земній біологічній ніші. Але світ поза цієї ніші, цього розсадника розумних людиномавп, має особливості, які не можна взяти в руку, побачити, вкусити, почути, обмацати і, таким чином, освоїти.

Коли сидиш за столом на самоті, найгірше те, що доводиться вислуховувати розмови за сусідніми столиками. Я не підслуховую. Я просто нічого не можу з собою вдіяти.

Бездарний не той, хто не вміє писати повістей, а той, хто їх пише і не вміє приховувати цього.

Невже це таке – бути живим? Невже бути живим – це постійно відчувати, що тебе спричиняє безпросвітну пітьму? Як люди можуть жити із цим? Але ж живуть – і навіть знаходять якусь радість у своєму існуванні, хоча тут прийнятний лише відчай. Вражаюче. Відчувати себе нікчемною живою істотою, затиснутою між двома височеними стрімчаками темряви... Це ж нестерпно. Як? Як вони виносять це життя? Очевидно, що це вроджене.

Прориватися, обов'язково прориватися! - Вирішив він. — Перешкода не може тривати довго!

Подолати труднощі — чи не в цьому сенс життя?

І про що думала моя мати, коли лелеки підсунули їй такого бовдура! Треба було збивати лелеку з базуки ще на підльоті!

Чоловік сказав би, що користуватися отрутою безчесно, але в жінок інші поняття про честь. Мати створила нас для захисту наших дітей, і єдина наша безчестя полягає в нездатності зберегти їх.

Вчителька подарувала медальйон, на ньому було написано: " Лінь - мати всіх пороків". З гордістю носила медальйон.

Адже плани і дурня, і мудреця легко зриваються з забаганки творця.