Книга / твір

Темрява заспокоювала, у темряві розцвітали справжні ілюзії.

Дивно, що порожнеча може так хворіти.

Почуватися беззахисною і бути насправді беззахисною зовсім різні речі.

— Якщо якась частина Волан-де-Морта вижила у будь-якому вигляді, ми маємо бути готові. І я боюсь. - Я теж. — А я нічого не боюсь. Окрім мами.

Нонче, бачиш, всі люди на два розряди поділилися: їстівні та їдучі.

Він посміхнувся мені ласкаво, — ні, набагато більше ніж ласкаво. Таку усмішку, сповнену невичерпної підбадьорливої ​​сили, вдається зустріти чотири, ну — п'ять разів у житті. Якусь мить вона, здається, вбирає в себе всю повноту зовнішнього світу, потім, ніби підкоряючись невідворотному вибору, зосереджується на вас. І ви відчуваєте, що вас розуміють рівно настільки, наскільки вам завгодно бути зрозумілим, вірять у вас тією мірою, в яку ви в себе вірите самі, і безумовно бачать вас саме таким, яким ви найбільше хотіли б здаватися.

У них у голові все переплуталося. Про все вони судять хибно - не про що, а про все! Все, що вони вважають істинним, насправді хибне, а все, що вони вважають хибним, насправді є істинним.

- Жінка? Гарненька? Точно відьма. — Тобто, якби я була потворна... — Тоді б ми тим більше визнали тебе відьмою.

Треба зажадати смерті, щоб зрозуміти, як гарне життя.

Бездоганні злочини існують: навіть найкращі поліцейські зізнаються вам під кінець кар'єри, що у кожного з них на совісті тяжкий тягар нерозкритих справ.