Книга / твір

Люди — безстрашні та відчайдушні істоти.

... хто пояснюється – той уже виправдовується.

Врятувати людину, позбавити батька мук, а жінку від сліз — зовсім не добра справа, це людський обов'язок.

Я майже навчилася не думати про тебе. Часом таки тягне зателефонувати, сказати про цю мою перемогу. Щоб ти не спокушався щодо своєї винятковості. Щоб не думав, що я поїхала до іншої країни, бо боялася жити там, де тебе легко зустріти. Я б сказала тобі це, натиснула«відбій» - і відразу видихнула б з себе той дивний час, коли ти заступав собою весь світ.

Мрії – це відновлюваний ресурс. Неважливо, скільки вам років і в якому ви стані, всередині вас таїться маса нездійснених можливостей і нова краса, готова народитися на світ.

Якщо ти перестанеш звертати увагу на молоду дружину, вона тобі таки відплатить.

Між життям із ним і смертю я вибрала б«з ним», а що буде далі вже не має значення.

Так життя, звівши людину на вершину благополуччя, продовжує і там дражнити і мучити його. Попереду завжди залишається щось недосяжне, вічна спокуса та вічна незадоволеність.

Іноді я беру з полиці ту чи іншу книгу і навмання прочитую з неї сторінку іншу. Зрештою, читання є таким самим проявом турботи, як дружня розмова. Нехай ці книги недостатньо старі для того, щоб цінуватися виключно за свій вік, і не настільки значні, щоб привернути увагу колекціонерів, але мені подобається їх доглядати, навіть якщо їх зміст так само сумно і прісно, ​​як їх зовнішній вигляд. Яким би нудним не був прочитаний мною уривок, він ніколи не залишає мене байдужою, - адже хтось нині покійний свого часу вважав ці слова гідними того, щоб зберегти їх для нащадків.

— Усіх голодних собак все одно не нагодуєш. — Якщо всіх не нагодуєш, значить — саме тому, — треба нагодувати ту, яку можеш, — ось цю. Це як із щастям. Якщо всім бути щасливими все одно неможливо — значить, щасливим має бути той, хто зараз може. Треба бути щасливим сьогодні, зараз, попри все. Хтось сказав, що не може бути раю, якщо є пекло. Нібито неможливо перебувати в раю, якщо знати, що десь є страждання. Дурниця... Справжню насолоду життям можна відчути, лише якщо пережите страждання. Що ось цьому дворнягу залишки нашого супу, якби вона не подихала з голоду? І завжди так було: комусь відрубують голову, а у двох у натовпі на площі перед ешафотом у цей часперше кохання. Хтось милується мальовничим заходом сонця, а хтось дивиться на цей же захід з-за ґрат. І так буде! Так і має бути! І хоч би скільки десятків чи мільйонів рубали голову — все одно в цей самий час у когось має бути перше кохання.