Книга / твір

— Не можу вловити, про що ти. - Не ламай голову. Іноді мені важко зрозуміти. — Тоді навіщо ж ти дзвониш? Навіщо ти розмовляєш зі мною? — Тому що я самотній.

Так злилися одна з одною, Душу так душа любила, Що любов число вбила - Двоє стали одним. І змішалися їхні права: Стало тотожністю відмінність, Той же лик у подвійному вигляді, Не один, а все ж не два!

Людина вмирає, коли втрачає здатність дивуватися і радіти простим речам. Будь-яка інша смерть смертю не вважається.

Якщо не можеш вижити в цьому світі, краще створи собі свій.

Зрештою, після всього, що люди зробили для Бога, він міг би дати собі працю існувати.

Відьма чаклує, тільки коли це справді необхідно. Працювати з магією важко, і не просто утримати її у вуздечку. Ми діємо інакше. Відьма помічає все, що відбувається довкола. Відьма думає головою. Відьма вірить у себе.

– Все, що ти бачиш, чуєш, переживаєш – це і є твоє, персональне. Ти будуєш навколо себе власний Всесвіт – той, який сприймаєш. Тому той Всесвіт, який ти сприймаєш, належить одному тобі. Персонально.

Втім, історії про походження будь-чого мають тенденцію рано чи пізно перетворюватися на міф.

Я чую промову не хлопчика, а чоловіка.

Почуття власної винятковості не заважає художнику, більше того, воно йому потрібне. І не тому, що він ставить себе вище за інших людей, а тому, що його роботи завжди будуть піддаватися сумнівам. З його боку. З боку глядачів. З боку мистецтва.