Книга / твір

У будь-якій історії є більше, ніж одна сторона.

— Ти віриш у рівноправність? — Я вірю у взаємоповагу.

Мені здається, що один із найбільших успіхів у житті людини — щасливе дитинство.

Все на світі, щоб стати істиною, має стати релігією.

Наша баба гірко плаче: — Де мій козлик? Де він скаче? - У ліс помчав твій рогач. А живуть у лісовому селищі Живодери, злі вовки І напали на нього Ні з того, ні з цього. Повалили козю на підлогу, відірвали козі лапи. Згризли спинку, шию, груди - Козю нам уже не повернути. Тягне бабця по доріжці Козячі ніжки, козячі ріжки... — Нізащо я їх не кину, Бо він гарний.

Безліч речей проноситься повз нас... Їх нікому не схопити.

Він завжди усміхається, коли ми стикаємося у ліфті. Якось я запитав його, чому, і він відповів: "Я закоханий". Уся прекрасна і правдива історія кохання вмістилася у цих двох словах, сказаних у ліфті між третім та четвертим поверхами.

Гіпотетично можна закинути вудку у ванній та витягнути щуку.

- Собаку заведи, - порадив Лекс. — Собака не зрадить.

Якби Творець або процес природного відбору припускали, що ми куритимемо, вони б забезпечили нас якимось фільтруючим пристроєм, щоб не допустити надходження отрути в наше тіло, та ще й якоюсь димохідною трубою на додачу.