Книга / твір

Ніколи я ніколи тепер на людей сподіватися не стану. Куди я сама себе визначу, то так і бути!

— Наш світ абсурдний, — говорю я своїй дружині, — і вороги людини — домашні його! Моя дружина сердиться, хоча я вимовляю це жартома. У відповідь я чую: - Твої вороги - це дешевий портвейн та фарбовані блондинки! — Значить, — говорю, — я істинний християнин. Бо Христос навчав нас любити своїх ворогів.

Зберігай мовчання, коли всі говорять, говори тоді, коли слова твої про любов, навіть крізь сльози. Навчися прощати тих, хто поряд, – так знайдеш шлях до прощення себе. Не метушись, але не забувай, куди пливе твій корабель. Може, він збився з курсу?

– Лікарю, як моя теща? Що з нею? - Великий інфаркт. Стан дуже тяжкий. - Чи можу я сподіватися? - Дивлячись на що.

- Скажи мені... - Так! - Чому ти завжди одна? - Не знаю. - Не любиш чоловіків? — Приїхали... Якщо дівчина не реагує на твою чарівну чарівність, вона напевно лесбіянка, то ти міркуєш?

- Я намагаюся, навчаюсь, а якщо чогось не знаю, вдаю, що я в курсі. - Навіть прикидаючись, можна багато чого навчитися.

Я взагалі не розумію, як можна з кимось порвати, хіба що за якийсь страшний злочин. Сказати«все скінчено» - це вульгарність і брехня. Ніщо не буває скінчено. Навіть якщо зовсім не згадуєш про людину, вона все одно живе в тобі. Якщо він щось означав для тебе, то означатиме завжди.

Куди легендам про бійні Цезарів перед бувлю, яка тепер була! Сьогодні світ весь – Колізей. І коли на арену воїни вийшли парадними парами, у версти шарахнувши театром подвоєний гуркіт і грім мільярдних армій, - куля земного полюса стиснула і в очікуванні завмерла.

Всі ми брехуни, коли нам є від цього користь.

Моральність падає один раз, зате нескінченно.