Книга / твір

Твої страждання доводять, що ти залишаєшся людиною! Біль — доля людська...

Коли йдеш на береговий урвищ, який був тут уже вісім тисяч років тому, то багато речей, які людям здаються безмірно важливими, втрачають значення.

Короля захищають пішаки, але робить королева.

От би хто винайшов таблетки чи свічки від сумнівів. Уяви, Амбросіо, як було б чудово: прийняв, запив водою або засунув у дупу — і готово: вірю!

Друзі не кинуть тебе у лісі. А ось той, хто приїде і витягне тебе звідти, і є справжнім другом.

І люди прагнуть у житті не до того, щоб робити те, що вважають хорошим, а до того, щоб називати якомога більше речей своїми.

Є гріхи, які Господь не захоче пробачити, але немає гріхів, яких він не може пробачити. А отже, чого б ти не накоїв, не будуй на гріху гординю, мовляв, все одно мені прощення нема. Проси про нього. Не тобі судити, що буде прощено, а що ні.

Нам все одно мало.

Якщо я не вартий відповіді, то й ти не стоїш запитань. У чому може бути вина, якщо все можна.

Адже якби Емма померла, це прозирало б у всьому! А тим часом нічого незвичайного довкола не відбувається: на небі ні хмарки, дерева колишуться, он пройшов стадо овець.