Книга / твір

Життя на самоті нудне до неможливості.

Сучасність це здатність бути вчасно.

Жінка може любити одного чоловіка і зневажати іншого, але через саму свою природу зробить усе, щоб урятувати навіть того, кого зневажає, від безсовісного обману. Коханий зуміє сам за себе постояти, а ось такий мізерний бідолаха потребує захисту.

Історії у книгах не зрівняються з газетними історіями. Історії з газет — щойно спіймана риба, гідна уваги лише доти, доки вона залишається свіжою, тобто зовсім недовго.

…захотілося їм дістатись і до неба. Чим вище вони піднімалися, тим дужче кривлялося дзеркало, так що вони ледве утримували його в руках. Але ось вони злетіли дуже високо, як раптом дзеркало так перекорегло від гримас, що воно вирвалося в них з рук, полетіло на землю і розбилося на мільйони, більйони осколків, і тому сталося ще більше лиха. Деякі осколки, з піщинку завбільшки, розлітаючись по білому світлу, потрапляли людям у вічі, та так там і залишалися. А людина з таким уламком в оці починала бачити все навиворіт або помічати в кожній речі тільки погане — адже кожен уламок зберігав властивість усього дзеркала. Деяким людям уламки потрапляли прямо в серце, і це було найстрашніше: серце робилося як шматок льоду. Були серед уламків і великі — їх вставили у віконні рами, і вже в ці вікна не варто було дивитися на своїх добрих друзів. Нарешті, були й такі уламки, які пішли на окуляри, і погано було, якщо такі окуляри одягали для того, щоб краще бачити та правильно судити про речі.

До чого тоді терпіти старість, якщо нічого, крім незручностей та мук, вона не дає? Навіщо шукати якусь особливу, високу правду і службу, коли вся правда в тому, що користі від тебе немає зараз і не буде потім, що все, для чого ти приходив у світ, ти давно зробив, а вся твоя теперішня служба — докучати іншим.

У суспільства немає вищих інтересів, воно веде тьмяне, безглузде життя, урізноманітнюючи його насильством, грубою розпустою та лицемірством; негідники ситі та одягнені, а чесні харчуються крихтами.

Громадяни, які час від часу дорікають мені за гордість. Ну що тут скажеш, вони по-своєму мають рацію. У мене є мірка. Вона від народження висока, так вийшло. У деяких ось, наприклад, довгий ніс чи масивний пеніс — і що з того?

Дивно, чому фахівці ніяк не винайдуть парфумів із ароматом сімейного щастя? Напевно тому, що і жінки, і чоловіки тоді переберуться між собою через чарівний флакон.

— Ви вбили більше народу, аніж усі тирани разом узяті. — Моя матуся завжди казала мені: все, що робиш, роби добре.