Красиві цитати

У деяких (я добре знаю таких людей) тінь смерті передує її наступу: вони втрачають надію, апетит, життєздатність. Вони відчувають, як йде сенс життя, розуміють, що втратили або взагалі не досягли того, чого прагнули всім серцем, і перестають боротися. В очах таких людей читаєш: я мало брав від життя, і цього вже не виправити.

Тільки не плутай любов із пожадливістю і сп'яніння — з голосом розуму.

І все-таки недосконале в нашому недосконалому світі, а вже любов — сама досконалість у своїй недосконалості.

Хоч як це здасться дивним, не настільки важливим є характер партнера. Важливіше те почуття захищеності, яке я відчуваю поряд з ним, і його благополуччя поряд зі мною, насолода від близькості людини, яка дбає про те, щоб мені було добре, зауважує, що мені потрібно, і із задоволенням це дає. Це і є кохання.

Я люблю тебе. Знаю, кохання — це лише крик у порожнечу, і забуття неминуче. Що ми всі приречені, і що одного разу всі наші праці перетворяться на порох. Знаю, що Сонце поглине нашу Землю. Але я закоханий у тебе.

Ніщо на світі не має такої сили, як добре серце.

Ця зустріч – не випадковість. Ти в небезпеці, хоч сама цього ще не усвідомлюєш. Він уже проник у твої кровоносні судини і дістанеться серця. Він зірве там почуття, які ти так старанно вирощувала. Він годуватиме тебе надіями. Любовне завоювання – найбільш егоїстичний із хрестових походів. Знаю, ти вважаєш мене старою пустомеллю, але ти сама скоро переконаєшся в моїй правоті. Щодня, кожну годину ти будеш себе запевняти, що твій опірнепереборно, ти стежитимеш за своїми манерами, за кожним своїм слівцем, проте бажання його присутності виявиться сильнішим за наркотик. Тож не обманюй себе, це все, про що я тебе прошу. Він оселиться в тебе в голові, і ти захворієш на невиліковний абстинентний синдром. Не допоможе ні розум, ні час – час взагалі перетвориться на найгіршого твого ворога. Одна лише думка про те, щоб його знайти, знайти таким, яким ти його уявляєш, дозволить подолати найгірший зі страхів - втратити його і саму себе. Це – найважчий вибір, якого нас примушує життя.

Коли людина молода, вона може любити і в розлуці — вона може любити в листах, у думках, в одній лише палкій уяві, — можливо, вона відчуває, що життя ще попереду, а можливо, і тому, що в такому віці пристрасть в ньому набагато сильніше, ніж потреба серця, а з роками кохання стає звичкою хворого, зігріваючим компресом для душі, у якої залишилося тільки одне крило і яка вже не так високо витає в ідеальному світі.

Ми подивилися один одному в очі. Наші обличчя були так близько — за якихось два дюйми. Я почував себе дивно, ніби серце намагалося вискочити з грудей.

— У вас з красенем кохання. — А що у вас із Берком? - Ми у Швейцарії! Там нейтрально і добрий годинник.