Іві Хеммонд

Нас вчать пам'ятати не людину, а ідею. Бо людина слабка. Його можуть зловити, його можуть вбити і забути. Але ідея і через чотириста років здатна змінити світ. Я з особистого досвіду знаю, що таке сила ідеї. Я бачила, як в ім'я ідеї робилися вбивства, як люди йшли на смерть. Але ідею не можна поцілувати. До неї не можна торкнутися. Обійняти її. Ідея не може спливти кров'ю. Вона не відчуває болю. Ідея не вміє любити. Так що не ідея причина моєї скорботи, а людина.

- Я смію все, що можна людині. Хто сміє більше, той не людина. - Це Макбет.

- Ви над усім готові жартувати? — Ні, тільки над найважливішим.

- "Vi Veri Veniversum Vivus Vici". —«Силою істини я, що живе, підкорив всесвіт». - Персональний девіз? - З "Фауста". — Це про спробу обдурити диявола? - Правильно. До речі, про диявола…

— Мене звуть Іві. - "Іві"... "І", "Ве", "І"... Ну так, звичайно!. - В якому сенсі? - У тому сенсі, що я, як і Господь, не кидаю кістки і не вірю у випадкові збіги.

— Хто ви? — Хто? "Хто" — це лише форма, що супроводжує "що", а "що" я — це людина в масці. — Я бачу. — Звичайно, бачите. Я не піддаю сумнівам ваші зорові здібності. Я тонко натякаю на феномен питання людині в масці про те, хто він.