Клементина Кручинськи

- Чому так довго? — Я пішов пішки. — Кхм... Ти сумуєш за мною? - Як не дивно, так. — Сказав так, ніби погодився взяти мене за дружину. - Мабуть.

— Повернись ми до старту, у нас все пішло б інакше... — Не забувай мене, спробуй, і ми повернемося.

Пийте до дна, і процес спотворення не видасться неприємним.