Султан Сулейман I Чудовий

— А якщо я хочу, щоб це кохання вже закінчилося? — Вона закінчиться, тільки коли я помру…

— У дитинстві я ходила босоніж. Матінка казала: пройдися босоніж і вся туга і біди підуть. Земля дарує людині добро і радість. Мені здається, вона мала рацію. — Вона мала рацію. Тільки земля дає нам справжній спокій. Але ось тільки де цей спокій шукати: на землі чи під землею?

Я помер каменем і знову воскрес рослиною. Я помер рослиною та воскрес твариною. Я помер твариною і народився людиною. Чому ж я маю боятися смерті? Я зроблю ще крок і воскресну ангелом. Знову помру і стану тим, про що не може подумати розум. Я стану їм.

Чим старше ми стаємо, тим менше у нас невинності.

— Чому в тебе на очах сльози? — Просто… Знаєш… Мені страшно.

Якщо довелося закохатися, будь готовий до смутку від розлук.

— Нагадай мені, як називають майстерне вдавання? — Дипломатією. А ще – політикою.