Том Хенсен

То ну що у нас тут? " Вперед ", "Ти впораєшся!". Від цього тільки хочеться повіситися. Ви думаєте, цей кіт може когось підбадьорити? Це нісенітниця! Ми брешемо людям! Люди це купують не тому, що хочуть розповісти про свої почуття, а тому, що не можуть сказати про них або бояться. І ми намагаємося полегшити їм життя. Послухайте, перестанемо затикати людям роти. Давайте дамо їм можливість говорити!

Я закоханий в Саммер, я люблю її посмішку, її волосся, люблю її коліна, її родимку у формі серця на шиї, люблю, як вона іноді облизує губи, перш ніж заговорити, люблю, як звучить її сміх, люблю, як вона виглядає, коли спить. Мені подобається, що я чую цю музику щоразу, коли думаю про неї. Мені подобається, як вона змушує мене почуватися так... Начебто все можливо. Ніби життя варте того. Я ненавиджу Саммер, ненавиджу її криві зуби, ненавиджу її стрижку з 60-х, ненавиджу її шишкуваті коліна, ненавиджу схожу на клопа пляма біля її плеча, і те, як вона слинить губи перед тим, як щось сказати, ненавиджу її сміх, НЕНАВИЖУ ЦЮ ПІСНЮ!

- Все скінчено. — А що щось було? - Ні. Але могло бути. У світі, де зі мною трапляється щось добре. - Так. Це не той світ, у якому ми живемо.

Спокійно. Це просто дівчина. І вона не хоче нічого серйозного. І тому вона зараз у мене в ліжку. Але нічого серйозного. Гаразд, шикарно.

— Запитати можна? - Так. - Вона тобі зраджувала? — Ні, ніколи. — Вона не намагалася використовувати тебе? — Ні, ні. — І вона сказала тобі відразу, на чоло, що не хоче серйозних взаємин? - Так... - Так Боже мій, Томе. Вона розбила тобі серце, чи це зробив ти сам?

— А що станеться, якщо ти закохаєшся? — Ти ж не віриш у це, правда? — Ну, це ж кохання, а не Санта Клаус...

Я люблю нас.

Багато хто не розуміє, але самота — класна річ.

Місто на рівні вулиць не таке привабливе. Але якщо ти подивишся вгору…

— Ми зустрічалися десь? — Не знаю, навряд... — Може, на Анджелес Плаза? — Так, так, це моє улюблене місце у місті. — Так, звичайно, там ці паркування, але... — Так, я з вами згоден. — Гадаю, я вас там бачила. — Правда? — Так. — А я вас ні. — Не туди дивилися.