Щоденники вампіра

— Що може бути людськішим, ніж шкільний випускний? - Смерть.

Любов змушує робити шалені речі, Стефан.

— Із Оленою щось не так. Щось дивне. Ти не знаєш? — Упевнений, це починається на Стеф і закінчується на ан.

Любовю всього мого життя була людина. Він пройшов через те, через що схожий ти. Заперечення, лють і таке інше. Але врешті-решт любов перемагає все.

— Я міг би вирвати тобі серце, навіть не моргнувши оком. - Ага, чув раніше.

— То що ти купиш? - Совість.

Я не можу бути тим, ким мене хочуть бачити інші, не можу бути тим, ким вона хоче мене бачити...

- Обережно, Деймон. Бо я подумаю, що тобі не все одно. - О, не варто.

— А потім я дізнаюся, що навіть не можу потрапити до себе додому, бо не можу ввійти у двері. — Тебе мають запросити. - Я знаю. Тільки живу один. - Хаха, не пощастило. (— Я не можу потрапити до себе додому! — Тебе маю запросити. — Але я живу один! — Стрімко...)

Не варто недооцінювати привабливість темряви, Стефане. Навіть найчистіша серцем тягнеться до неї.