Щоденники вампіра

Ти перетворив його на монстра. Тепер він – твоя проблема.

Сьогодні я змінюю тебе на текілу.

Спогади... надто важливі...

— Але ти все одно ненавидиш мене? — Так, я тебе ненавиджу. І якщо я не звинувачуватиму тебе за те, що ти занапастив нашу дружбу, мені доведеться звинувачувати себе. А мені здається, я цього не заслуговую.

Я люблю тебе, і тому я не можу бути з тобою егоїстом.

- У яку гру ти граєш, Кетріне? — А ти хочеш погратись? — Я не можу грати, доки не знаю правил. — А немає жодних правил, Стефане. Немає жодних правил…

Можеш підказати мамі, що тіло Еммі лежить на дні яру зі зламаною спиною – це заощадить час.

— Тобі варто припинити це. - Робити що? — Вважати, що я буду добрим хлопцем, тільки тому, що про це мене просиш саме ти.

– Я хотіла попрощатися. – Вже їдеш? – Я знаю, що мені не раді. - Не дуйся. Жінці твоїх років це не личить. - Ауч.

- Вона має повне право ненавидіти мене, але вона допомогла Стефану врятувати мене. – Чому ти такий здивований? - Вона зробила це заради тебе. А значить, десь поміж справою, ти вирішила... що я вартий порятунку. І я хотів... подякувати тобі. За це.