Щоденники вампіра

— А думки він теж уміє читати? — Знаєш, якщо хочеш, щоб я роздягся, можна просто попросити. — Ні, на це він не здатний. Зате може бути першокласним засранцем.

Прошу, не треба кричати, я намагаюся влізти у твою голову.

— Тобі налити? — Ні. Дякую, я не голодний. Щойно поїв. — Тебе не турбує, що одного разу всі лісові звірі зберуться разом і тобі помстяться? Нууу... вони ж спілкуються.

— Ти мене не чув? – А? Що? У тебе немає почуття гумору, Стефане. — Я не розумію тільки гумору Деймона. — Гумор Деймона?

Ти перевертень. Зізнайся. [Керолайн стоїть із серйозним обличчям, а потім починає сміятися]