Великий Гетсбі

Він посміхнувся мені ласкаво, — ні, набагато більше ніж ласкаво. Таку усмішку, сповнену невичерпної підбадьорливої ​​сили, вдається зустріти чотири, ну — п'ять разів у житті. Якусь мить вона, здається, вбирає в себе всю повноту зовнішнього світу, потім, ніби підкоряючись невідворотному вибору, зосереджується на вас. І ви відчуваєте, що вас розуміють рівно настільки, наскільки вам завгодно бути зрозумілим, вірять у вас тією мірою, в яку ви в себе вірите самі, і безумовно бачать вас саме таким, яким ви найбільше хотіли б здаватися.

Жодна відчутна, реальна краса не може зрівнятися з тим, що здатна накопичити людина в глибинах своєї фантазії.

Від самотності і деякого збентеження я вирішив як слід надертися.

— Мені тридцять років, — сказав я. — Я п'ять років як вийшов із того віку, коли можна брехати собі і називати це чесністю.

Невмілий водій доти в безпеці, доки йому не потрапить назустріч інший невмілий водій.

З першим осіннім холодком життя розпочнеться спочатку.

Не знаю, чого тут було більше — безтурботності чи недомислу. Вони були безтурботними істотами, Том і Дезі, вони ламали речі і людей, а потім тікали і ховалися за свої гроші, свою всепоглинаючу безтурботність або ще щось, на чому тримався їхній союз, надаючи іншим прибирати за ними.

Він пройшов довгий шлях, так близько підійшов до своєї мрії, що вона вже не могла вислизнути від нього. Але він не знав, що вона залишилася позаду.

— Ви нікуди не придатний водій, — розсердився я. – Не можете бути обережнішими, так не беріться керувати машиною. – Я обережна. — Як би не так. – Ну, інші обережні, – безтурботно зауважила вона. – А це тут до чого? — Вони поступатимуться мені дорогою. Для зіткнення потрібні двоє. — А раптом вам трапиться хтось такий же необережний, як ви самі? — Сподіваюся, що не трапиться, — сказала вона. – Терпіти не можу необережних людей. Ось чому ви мені подобаєтеся.

Я досі побоююся упустити щось, якщо забуду, що чуття до основних моральних цінностей відпущене природою не всім однаково.