Фільм

- Ліз, я не можу втягувати вас у це лайно. - Ти про свою роботу? — Я про своє життя.

Якщо відчуваєш, що це твоє, то не слухай того, хто відмовляє.

Я падатиму, падатиму, і падатиму... Але коли я встану — упадуть усі.

Ось де я хочу жити до кінця свого життя. Тепле місце без спогадів.

Бог надмірний у буянні своєї злості і ні з чим не порівняти у своїй іронії.

- Секунду! А котра година? - Пів на одинадцяту. - Пів на одинадцяту? Пів на одинадцяту?! Я ніколи не вставав о пів на одинадцяту! Що відбувається?!

Справа не в часі, хтось за двадцять років робить більше, ніж інший за вісімдесят.

Дехто навіть стверджував, що єдина пристрасть хобітів — їжа. Дуже упереджена оцінка — адже ми, між іншим, майстерні також у пивоварінні та тютюнокурінні.

Єдине, що може бути гірше за самоту — це коли інші люди знають, що ти самотній...

- Це не важливо, що Гаррі помер. - Заткнися, Невіле! — Люди вмирають щодня! Друзі, рідні. Так, сьогодні загинув Гаррі, але він ще з нами! Ось тут... Як і Фред, Рімус, Тонкс. Вони загинули недаремно! На відміну від тебе, бо ти помиляєшся! Серце Гаррі билося заради нас, заради нас усіх! Нічого ще не кінчено!