Фільм

Як казала моя мама... Вона завжди казала:«Випадковий поїзд може призвести до потрібної станції».

Пастир Бук говорив мені: не можеш вчинити розумно, роби правильно.

Ай, Аллах! Ай, Аллах! Зійшли прогрес у справах! Щоб із цього часу по-новому залишалося все по-старому!

Ненавиджу людей, які вважають себе кумедними.

— Я сумував за тобою. — Вдаю, що вірю тобі.

- Ти ніколи не посміхаєшся. - Я, я, я посміхаюся, часто усміхаюся. Та я одна суцільна посмішка [посміхається]. — Почекай, не-не-не, не так це, не усмішка, це обличчя виродка.

Якщо раптом надія йде і ми дивимось у вічі правді — це означає, що ми програли сьогоднішню битву, але не завтрашню війну!

Ти чекаєш, Лизавето, Від друга привіту. Ти не спиш до світанку, Все сумуєш за мене. Отримаємо перемогу, До тебе приїду На гарячому бойовому коні. Приїду весною, Ворота відчиню. Я з тобою, ти зі мною Нерозлучний навіки. У тузі та тривозі Не стій на порозі! Я повернуся, коли розтане сніг. Моя люба, Я чекаю і мрію. Усміхнися, зустрівши - Був я хоробрим у бою. Ех, як би дожити б До весілля-одруження І обійняти свою кохану!

— Здається, попереду ліс. — Боїшся заблукати? — Боюся краєвид зіпсувати.

Якоїсь миті ти маєш вирішити для себе, ким ти будеш — не дозволяй нікому приймати рішення за тебе.