Фільм

Мене не цікавлять деталі, коли ясна суть.

Мачадо віддав би всі рядки, всі вірші, що він написав, за годину зі своєю коханою. Тому що у скорботі не діють правила обміну, адже скорбота знецінює все. Людина готова віддати весь світ, щоб позбутися скорботи, але при цьому на скорботу нічого не купити, тому що скорбота безцінна.

Мені потрібна була мета. Причина залишатися на планеті.

У дитинстві, в таборі для скаутів, я ніяк не міг навчитися зав'язувати вузли. Усі казали, що маю пальці не ті. Дивись, які у мене тепер спритні пальці. Хочеш, я розповім тобі про один із найкращих днів у моєму житті? Це було у тому ж таборі. Я ненароком описався, але мені не дозволили вийти з кімнати. Хлопець не пускав мене. Він знущався з мене. А я взяв і назвав його дебілом. Я вилаявся на нього і послав його до біса. І все відразу замовкли, бо я сказав погане слово, а потім почали сміятися. І я не міг зрозуміти, чому вони сміються: через те, що я описався або через те, що я сварився. Я намагався руками прикрити мокрі шорти, але це лише привертало увагу. І всі сміялися все більше й більше. А Пітер, мій брат, був іншим. Він був вожатим. Його всі шанували. До речі, із вузлами у нього теж не було проблем. Вони з татом часто тренувалися та зав'язували вузли. Загалом, він підвівся, взяв мене за руку і відвів у туалет. Він зняв з мене шорти, помив мене, потім зняв свої шорти і вдягнув на мене. Потім він поцілував мене в щоку і повернув назад. Він був в одних трусах, а ніхто не сміявся. Це був найкращий день у моєму житті.

Я постійно програю. Млинець, невже деякі люди просто... повинні програвати? Для балансу у всесвіті? Ну як би є такі люди на землі, які... повинні просто полегшувати завдання переможцям?

— Кажу тобі, вона мене лякає. Вона знає про тебе більше, ніж ти. - Як і всі.

Господи! Це чудо! Людина розчинилася в повітрі, мов туман на вітрі! =============== Господь показав нам диво! Людина зникла, як перд на вітрі!

— Красиві обладунки. Ні подряпини. - Знаю. Люди багато років тицяють у мене мечами і щоразу промахуються. — Мабуть, ви дуже обачні у виборі супротивників. - У мене до цього талант.

Це буде ніби я ніколи не існував.

Відчуваєте, містере Андерсон? Ось вона, смерть. Ось вона... Я повинен вам подякувати, адже зрештою саме на вашому прикладі я зрозумів, у чому сенс будь-якого життя. У тому, що вона колись закінчиться.