Фільм

— Так... Умила вона тебе! — Подумаєш, теж мені постать! — Фігури може бути й немає, а характер очевидний.

Чемність і спокій прикрашають королеву.

— А у вас там у кобурі пістолет чи, може, огірок, як у кінофільмі? — Злочинця огірком не злякаєш. — А ви самі до цього в селі жили? - В селі. І народився також у селі, на півночі тільки. — А тепер вам там що холодно стало? — Протипоказано лікарями після травми, що проникає в області передпліччя. — Поранений, чи що? - Точно. З огірка.

— Не хвилюйся, тобі ж хочеться розібратися. Нормально означає все. Тому що криза — коли нічого не хочеться. І тоді ти починаєш хотіти чогось хотіти. — Це добре. Ось коли тобі не хочеться чогось хотіти — ось це криза. — Це не криза, це ***ЕЕЕЕЦЬ!

- Що з тобою? Ти що, напився? - Ні!... Так. — Та що з тобою сталося? - Я знайшов магазин зі спиртним... - І? - І випив його. (- Я знайшов винний магазин. - І? - І осушив його.)

— Я, товаришу генерал, чесно сказати, злякався. Дуже вже вони близько підійшли... — То це ти з переляку два танки підбив? Бачив? Усі б так лякалися.

Я сидів тихо, мирно. Потім зголоднів. Далі, як у тумані.

Будь-яку суму можна витерпіти, якщо перетворити її на історію.

— Невже це ніколи не будило тебе серед ночі? Почуття, що якось вони прийдуть за тобою та твоїми дітьми? — Так, бувало. — Що ти робиш, коли прокидаєшся? — Відчуваю жалість до того бідолашного, який надумає сунутися до моєї школи – це буде помилкою.

— Не думай, що ти знаєш мене... Добре? - Але я знаю. Я знаю. Ми ходимо з тобою в одну школу з дитячого садка. Тебе звуть Джеймі Салліван. Обідаєш за сьомим столом. Там сидять чи то знедолені, чи то схильні, чи то самовіддані. У тебе лише одна кофта. При ходьбі ти дивишся під ноги. Так, мало не забув, як розвага ти займаєшся з юними зореточками. Ну і як? — Дуже передбачувано. Все це мені вже казали. - І тобі абсолютно все одно? - Звичайно.