Фільм

— Інтелектуальна розвідка-організація й боїться інтелекту... Якось не круто.

- Можна задати тобі питання? Це дуже дивно звучить, але... Клер щаслива? Тобто, на твою думку, вона задоволена? - Так, мені здається так, а що? — Я дурно веду. Напевно тому, що це мій перший шлюб. Якщо ми прокидаємося вранці, а вона не каже мені, що щаслива до безумства, то я переживаю.

- Діаманти!? — Тебе з твоїми скоринками взагалі ніхто не перевірятиме. - Ти в кримінальний кодекс заглядав? На термін дивився? — Так, ну так, ризику ніякого. — Та до чого тут ризик? Я представник влади та честь мундира для мене не порожні слова. - Про як добре. До речі, ось у мундир і сховай. — Я мундир бреняти не буду! У костюм сховаю.

— А без окулярів ви привабливіше дивитесь. — Так, і ви привабливіше виглядаєте, коли я без окулярів.

— Знову мрячить? — Мамо, ти не помічала, що в безособових пропозиціях є якась безвихідь? Мрячить... Вітрено... Темніє... А знаєш, чому? Нема на кого скаржитися. І нема з ким боротися.

- У тебе є робота. Ти маєш я. Ти живий! — Я повторював собі це багато разів. Так часто, що з цих слів вивітрився весь сенс.

Підліток у місті легальних наркотиків та рейву. Навряд чи він у бібліотеці. ================================================== ================== Шістнадцятирічний підліток у місті легальних наркотиків та рейву. І я не думаю, що він у бібліотеці.

Якщо не можеш сказати нічого путнього, говори про погоду та стан доріг. (Якщо ти не можеш сказати нічого путнього, обмежися зауваженнями про погоду.)

- Вогонь не відкривати! Це наказ! — Хріновий наказ...

Коли в тебе нічого немає, нічого й втрачати.