Харукі Муракамі

– Наша пам'ять складається наполовину з власних спогадів, наполовину – з пам'яті суспільства, в якому ми живемо, – продовжував Тенґо. – І ці половинки дуже тісно взаємопов'язані. Колективна пам'ять суспільства і є його історія. Якщо її вкрасти чи переписати, замінити на протез, наш розум не зможе нормально функціонувати.

Життя - порожнє. Але відомий порятунок, звичайно, є.

Один бути ніхто не любить. Просто силоміць нікого з собою спілкуватися не змушую. Від цього одні зневіри.

Шампанське не має призначення. Є тільки час, коли необхідно відкоркувати пробку.

У моєму житті з'являлися різні люди, але ніхто не залишився. Кожен ніби шукав там щось для себе, але не знаходив – і зникав.

Тому що немає імені у птиці, що ширяє в небі, у моєї пам'яті немає дат.

Місяцям – місячно, а Мені – Моє.

Не турбуйтеся, часи розставлять усіх по місцях. Для всіх, що зодягнені у форми, часи суть великі речі! Вони не суть будуть скільки завгодно, але поки вони у нас є, пані наші, треба ними користуватися. Тому насолоджуйтесь.

І я зрозуміла, що якщо хочу вижити в цьому світі, то маю, хай ненабагато, але стати сильнішим.

Може, ти просто ще жодного разу не вмирала? Може, тільки раз померши, зрозумієш, про що мова?