Харукі Муракамі

За тебе я не турбуюся, такі як ти завжди гаразд, щоб з ними не відбувалося... Швидше я турбуюся за тих, хто з тобою ще колись зв'яжеться...

Зрештою, — продовжувала подруга, — людям спокійніше з тими, хто знущається, аніж з тими, з кого знущаються. І радіють:«Боже, яке щастя, що все це витворять не зі мною!» У будь—які часи в будь—якому суспільстві за великим рахунком відбувається те саме: всі прагнуть приєднатися до більшості і не паритися.

Буває, і жива людина стає примарою.

Як будь—яка красива дівчинка, вирощена в турботі та коханні, а в результаті безнадійно зіпсована, вона віртуозно та талановито вміла поранити почуття інших людей.

Все — таки звичка дивовижна річ. Варто позбутися крихітної деталі, як відразу починає здаватися, ніби весь світ кинув тебе напризволяще.

Невже вона справді означає для мене більше, ніж я вважав? Але в якому значенні? Здається мені, ця дівчинка щось на кшталт зашифрованого послання. Яке я вже отримав, але ніяк не можу прочитати

Зрештою, усі люблять скандали.

Будь—яка інфекція, будь—яка гниль і морок мають властивість рости і розмножуватися самі по собі, підкоряючись своєму внутрішньому циклу. І як тільки процес мине якусь певну стадію, зупинити його неможливо. Навіть якщо людина сама того захоче.

— Вибач, але так зі мною постійно — насилу згадую обличчя. — Прагнеш забути минуле. Ось що таке. Мабуть, підсвідомо. — Може, й так, — погодився я. Мабуть так воно і є.

Душа людини — святиня, яку ніхто не має права втоптувати у багнюку. Найстрашніша мука на світі — безсилля, тіло, що зжирає після того, як над душею поглумилися.