Януш Леон Вишневський

Ви знаєте, що це таке, коли більше не можеш плакати?

Ми шукаємо Бога в моменти глибокого розпачу. Коли ми щасливі, ми згадуємо про нього набагато рідше. Якщо взагалі згадуємо.

Я вдячний тобі. Дякую тобі з усією серйозністю та з незмінним легким хвилюванням за те, що ти є. І через те, що я можу бути.

Ти навіть не уявляєш, яке це болісне почуття. Як це буває, коли слухаєш чоловіка і тобі здається, що він, як із ящиків столу, дістає з твоєї голови думки. Включає музику, і це саме те, що ти хотіла почути.

Сьогодні чоловіка можна каструвати без скальпеля, однією фразою:«Я воліла б, щоб ти був моїм другом, а не коханцем».

Адреналін захльостував мене, і я не відчувала болю від ампутації душі.

У хвилини всепоглинаючого страху людина здатна полюбити кожного, хто розділить з ним цей страх. Достатньо бути поряд. Хто б це не був.

Можливо, я не так хочу, щоб ти це знав, скільки хочу сказати це тобі.

Він навчив мене, що слід підкорятися своїм бажанням, як вони приходять, і нічого не відкладати на потім.

Мені здавалося, що навіть небо плаче, заглядаючи у вікно моєї кімнати.