час

У сучасному світі щирість і безпосередність такі ж рідкісні, як обличчя без маски під час карнавалу.

— Я шпигував заради вас, брехав заради вас, наражав себе на смертельну небезпеку заради вас. І думав, що роблю все це для того, щоб зберегти життя синові Лілі. А тепер ви кажете мені, що вирощували його як свиню для забою... - Це зворушливо, Северусе, - серйозно сказав Дамблдор. — Чи не прив'язалися ви, зрештою, до хлопчика? - До хлопчика? - вигукнув Снігг. - Еспекто патронум! З кінчика його палички вирвалася срібна лань, зістрибнула на підлогу, одним стрибком перетнула кабінет і вилетіла у відчинене вікно. Дамблдор дивився їй услід. Коли срібне свічення згасло, він обернувся до Снігга, і очі його були сповнені сліз. - Після стільки років? — Завжди, — відповів Снейп.

Сам рух до мети часто-густо винагороджує людину більше, ніж її досягнення.

Час. Воно не лікує. Ні. Воно ніби намотує бинти на рану. Збоку зовсім не видно. Начебто ти цілий і неушкоджений. І всі вважають, що так і є, адже минув час. І не має значення, що ночами бинти кровлять. Згодом припиниться і це.

Стрілка, як їй і належить, незворушно бігла по колу, ні на мить не змінюючи ритму. Оборот, ще один, і вона повернеться у вихідне положення. Але все одно щось зміниться. Стрілка залишиться в тому ж стані, а навколишній світ – ні.

... Хіба треба було б вчити хлопчиків силі та рішучості, якби вони від природи були такими? Ні. А хіба вчили б дівчаток бути слабкими, якби ця риса була з ними від народження? Ні. Істина в тому, що жінка – це сила і влада, а чоловік – слабкість та податливість.

Сльози ллються так щедро й стрімко, що здається — не з очей, а звідкись із дна серця, що підганяє його частим і пружним биттям.

Повіками будь-який прояв так званої«поважності» з їхнього боку вважався гріхом і злочином. Але варто людині усвідомити, що тільки вона сама здатна вирішувати, що гідно поваги і поклоніння, а що ні, і весь цей обман, все обдурювання стають очевидними. І чому я не подумав про це раніше? Адже це правильно, абсолютно правильно! Яке право має Ґете, яке право має Арнольд, яке право має будь-який словник встановлювати для мене, що означає«нешанобливість»? Їхні ідеали не мають до мене жодного відношення. Якщо я почитаю свої ідеали, значить я виконую свій обов'язок; і я не роблю жодного святотатства, якщо сміюсь над їхніми ідеалами. Я можу знущатися з ідеалів інших скільки мені заманеться. Це моє право і мій привілей. І жодна людина не має права заперечувати це.

Ти вважаєш, що любиш. Але що таке "любити" - не знаєш і сам. Чи можеш чесно сказати, що не шукаєш своїх задоволень? Чи не дратуєшся, готовий приймати людину і в хворобі, і в поганому настрої, готовий нескінченно терпіти? Прощати недосконалість, помилки, недоліки? Некрасивість, що з'являються зморшки, зуби, що псуються поступово? Завжди віддавати, нічого не отримуючи натомість? Кохання – це нескінченні дрібні жертви. Великі жертви від тебе вимагатимуть рідко, а ось дрібні – кожну мить. І якщо ти до них не готовий, не готовий і до кохання. Назви своє почуття якось інакше і не пачкай хорошогослова. Воно й так зараз забруднене.

Щоб уславитися мудрецем, достатньо й одного вислову, якщо воно запам'ятається на віки.