думки

Вся наша гідність – здатність мислити. Тільки думка підносить нас, а не простір і час, у яких ми – ніщо. Постараємось думати гідно: у цьому — основа моральності. (Людина не що інше, як тростина, дуже слабка за природою, але ця тростина мислить... вся наша гідність полягає в думці. У цьому відношенні ми повинні підносити себе, а не стосовно простору і часу, який ми не зуміли б постараємося ж навчитися добре мислити: ось принцип моральності.)

Людина так нещасно влаштована, що, якщо їй нічим відволіктися від думок про себе, вона негайно занурюється в глибокий сум.

Все, за що ми боремося, чинить опір, бо все має власну волю, яку слід подолати.

Sui profusus, alieni appetens. Марнотратний до свого, жадібний до чужого. (Лат.)

Основна причина помилок, що здійснюються людиною, криється в постійній боротьбі почуттів з розумом.

Небезпечна справа — переконати людину, що вона у всьому подібна до тварини, не показавши їй одночасно і її величі. Не менш небезпечно — переконати у величі, промовивши про низовину. Ще небезпечніше — не розплющити йому очі на подвійність людської натури. Але воістину благотворно показати обидві сторони.

Пізнання, розуміння, саме собою безболісно і підлягає стражданням. Біль, страждання, вражає лише волю і викликається перешкодами, перешкодами і зіткненнями, причому необхідно, щоб ці перешкоди супроводжувалися пізнанням.

Він більше не любить цю жінку, кохану десять років тому. Ще б! І вона не та, що колись, і він не той. Він був молодий, вона була молода, а тепер її не впізнати. Ту, колишню, він, можливо, все ще любив би.

До чого смішні наші спроби знайти опору в собі подібних! Такі ж мізерно мізерні, такі ж безсилі, вони не можуть нам допомогти.

Den Neid wirst nimmer du versöhnen: So magst du ihn getrost verhöhnen. Dein Glück, dein Ruhm ist ihm ein Leiden: Magst drum an seiner Qual dich weiden! Ти заздрість не примусиш примиритися, Так можеш насолодитись над нею поглумитися. Успіх твій отруює їй життя: Потішся ж над муками її!