філософія

Коли ти маленька, всякий сенс великий.

— Один мудрець сказав, що історія світу вершиться за бесідами у розкішних кімнатах. - Хто це сказав? - Я тільки що.

Нам із раннього дитинства на ложечці підносять всю мудрість, накопичену людством. Щодня ми чуємо:«Тихі води глибокі»,«Поки є життя, є надія»,«У кожної хмари знайдеться срібна підкладка» тощо, але це все одно, що метати бісер перед свинями. Поки сам не спіткнешся об камінь, на якому вже падали мільйони разів до тебе, нічого не зрозумієш і нічого не навчишся.

Я зовсім не вважаю, що стаючи старшим, ми робимося мудрішими. Але ми вчимося більш успішно лавірувати в пекельному пеклі. Уміння лавірувати – ось що нам тут знадобиться найбільше.

... Ті, хто причетний до таємної мудрості, вільні і від міщанських правил, і від міщанських радостей. Доля наша, мій хлопчик, висока і незвичайна. Доля наша висока, ми самотні...

Для творчої людини читання лише засіб, що збуджує його почуття і думки, а мета і сенс - переживання та духовне перетворення світу.

Наскільки все було б простіше, якби люди винайшли легкий хірургічний спосіб видалити з пам'яті всі помилки та сумні спогади, залишивши лише одні добрі та радісні. Але поки що цей щасливий день не настав, що ж робити? Взяти на озброєння стару перевірену філософію«вибач і забудь»? Але якщо з прощенням ще якось можна впоратися, то чи може людина змусити себе забути, чи можна по-справжньому пробачити, якщо не вдається забути?

Людина повинна мріяти, щоб бачити сенс життя.

Не кожен православний повністю усвідомлює істини православ'я.

Я думаю, що відкрите визнання суб'єктивності – один із найкращих шляхів до об'єктивної істини.