філософія

Діставши витончену срібну сірникову сірницю, лорд Генрі закурив цигарку з самовдоволеним і задоволеним виглядом людини, що зуміла вмістити в одну фразу всю життєву мудрість.

Творчість ніколи не зрадить і прийме тебе будь—кого – самотнього, убитого горем. Враженого розчаруванням і спустошеного. Воно, як мати обігріє, приголубить і знайде для кожного сенс життя.

Бідність не порок, це істина. Знаю я, що й пияцтво не чеснота, і це тим паче. Але злидні, милостивий государ, злидні — порок—с. У бідності ви ще зберігаєте своє благородство вроджених почуттів, у злиднях ніколи і ніхто. За злидні навіть не палицею виганяють, а мітлою вимітають із компанії людської, щоб тим образливіше було; і справедливо, бо в злиднях я перший сам готовий ображати себе. І звідси питне!

Адже кожен винаходить той світ, в якому йому легше. Що таке усі ці картини світу? Це просто системи такі, за яких зручно було жити Марксу, Сміту чи Пепеляєву якомусь, що сидить у себе на горищі і в саморобний телескоп на зірки дивиться... Є килим, у ньому нитки, кожен тягне за ту, яка йому більше подобається. А насправді строкатість та нуль сенсу. Мені, може, приємно думати, що зараз катастрофа, тому що я все життя вивчаю катастрофи і те, що залишається. А вам приємніше вважати все це заради вас і ваших єдиних слів. Я тільки бачу поки що той світ, який був, — скінчився, що він уперся в стіну і що ця стіна однакова хоч у нас, хоч у французів, хоч у мексиканців. Народовладдя — глухий кут, влада монарха — глухий кут ще більший, і значить, треба вивести таких, які можуть зовсім без влади або яким чужа сама думка про ієрархію... Так, повзатимуть, кожен сам за себе...

Прийнято казати:«Мудрий той, хто вміє побачити майбутнє». Ні, той воістину мудрий, хто знає, що далеке майбутнє невідоме нікому.

Марно багато витрачається зусиль, І в цьому певний сенс є.

Будь поряд із натхненними, обдарованими уявою, натхненими людьми, які живуть своєю істиною. Це — один із найшвидших способів радикально змінити своє життя.

Страшна правда про мене полягає в тому, що я не дуже люблю каву. Проте п'ю його відрами. Справа навіть не в бадьорій дії кофеїну, яка, строго кажучи, потрібна тільки вранці, та й то не завжди. Смак кави заспокоює мене і приміряє з життям, повертає ногам, що вічно норовить піти з—під них твердий ґрунт і надає життю хоч якоїсь подоби сенсу. Словом, я не люблю каву, але коли п'ю її, я майже щасливий, а тільки це важливо.

З примітивної точки зору справжня, незаперечна, рішуче нічим (мучеництвом, самопожертвою заради іншої людини) істина, що не спотворюється ззовні, — лише фізичний біль. Дивно, що головним богом у найдавніших релігіях був бог болю (можливо, він став їм лише пізніших). Кожному хворому – свого домашнього бога, легеневому хворому – бога задухи.

Найскладніше у прощанні — це прощатися знову і знову, щодня … Щодня ми визнаємо всю ту ж істину… Життя йде вперед … але наш час тут обмежений. І щоб вшанувати тих, хто пішов у інший світ, ми повинні прожити своє життя гідно!