гроші

Ми помремо, і це робить нас щасливчиками. Більшість людей ніколи не помруть, тому що вони ніколи не народяться. Число потенційних людей, які могли б бути тут, на моєму місці, але насправді ніколи не побачать денного світла набагато більше, ніж піщинок в Сахарі. Зрозуміло, що в рядах привидів, що не народилися, знаходяться поети більші, ніж Кітc, вчені більшініж Ньютон. Ми знаємо це, тому що безліч людей, допустима нашими ДНК, незрівнянно більша, ніж безліч справжніх людей. І з пащі цих мізерних шансів народження вирвалися пересічні ви та я. Ми привілейована купка людей, які попри всі шанси виграли у лотерею народження. Як ми сміємо скаржитися на наше неминуче повернення в той стан, з якого переважна більшість ніколи не народжувалася.

Не всі народжуються ідіотами, багато хто цілеспрямовано до цього йде все життя.

Просто є такі люди, вони... вони надто багато думають про те світло і тому ніяк не навчаться жити на цьому...

На той раз ти була набагато твердіша. Набагато булатніше. Немає вже тієї булатності. ================= Ти вже не та, що була раніше. Ти була набагато... Горазд. Ти втратила свою значущість.

Дружба трагічніша за кохання — вона вмирає набагато довше.

Так багато я пишу про себе тільки тому, що це предмет, про який я найкраще знаю.

— Портос, на мою думку, Ви досить багаті для того, щоб знову шукати пригод. — Так, я багатий. Але людина вже так влаштована, що їй завжди чогось не вистачає. — Чого ж вам не вистачає? — Чесно кажучи, зовсім небагато. Баронський титул. — А. Щоправда, я й забув.

Неважко навчити жінку говорити, набагато важче навчити її тримати язик за зубами.

Не ви, а я люблю! Не ви — а я багата... Для вас, як і раніше, залишилося все, А для мене — весь світ став сповнений аромату, Заспіло все і зацвіло... У мою завжди нахмурену душу Вірвалось життя, пестившись і дражнячи, І золотом променів своїх вогнистих Забризкала мене... І якби я вам розповіла, Яка там весна, Я знаю, вам би сумно стало І шкода себе... Але я не розповім! Мені соромно перед вами, Що жити так добре... Що ви мені стільки щастя дали, Не розділивши його... Мені сховатися хочеться від вас сяйво світла, Мені хочетьсяочі закрити, І я не знаю, що вам дати за це І як мені вам дякувати...

... Як не пародоксально, новизна виникає, тільки якщо зберігаєш вірність одній жінці. Донжуани позбавлені уяви. Казанову прийнято вважати багатоверстатником, а він був просто ледарем. Тому що, як не змінюй баб, ти залишаєшся тим самим мужиком, поборником шляху найменшого опору. Щоб зберігати вірність, необхідний талант.