кохання

Це була та, хто найкраще знала тебе. І як і ти, вона ніколи не забуде одну ніч, коли справжнє кохання виявилося можливим...

Це зовсім не схоже на кохання з першого погляду. Це швидше... як тяжіння. Коли бачиш її, сили землі перестають тримати тебе. Тільки вона тебе тримає. І все, крім неї, втрачає своє значення.

Мудреці стверджують, що так і є – ніщо не має сенсу. А закохані мають мудрість глибшу, ніж мудреці. Той, хто любить, ні секунди не сумнівається у сенсі життя.

Кохання?! Це зараза! Це звичайна хвороба у людському організмі. Подивися, це у всіх довкола! Це ж смертельна зараза!

Кожна хвилина, кожне кинуте ненароком слово чи погляд, кожна глибока чи жартівлива миль, кожен непомітний рух людського серця, так само як і летючий пух тополі чи вогонь зірки в нічній калюжі, – це крупинки золотого пилу. Ми, літератори, витягуємо їх десятиліттями, ці мільйони піщинок, збираємо непомітно для себе, перетворюємо на сплав і потім виковуємо з цього сплаву свою«золоту троянду» – повість, роман чи поему. Золота троянда Шамета! Вона частково видається мені прообразом нашої творчої діяльності. Дивно, що ніхто не дав собі труднощів простежити, як із цих дорогоцінних порошинок народжується живий потік літератури. Але, подібно до того як золота троянда старого сміттяра призначалася для щастя Сюзанни, так і наша творчість призначається для того, щоб краса землі, заклик до боротьби за щастя, радість і свободу, широта людського серця і сила розуму переважали над пітьмою і сяяли, як сонце.

Вона ніколи не задавалася питаннями, які мучать людські пари: він любить мене? Чи любив він когось більше за мене? Він любить мене більше, ніж я його? Можливо, всі ці питання, які звертають до кохання, вимірюють його, вивчають, перевіряють, допитують, мало не в зачатку і вбивають його. Можливо, ми не здатні любити саме тому, що прагнемо бути коханими, тобто хочемо чогось (кохання) від іншого, замість того, щоб віддавати йому себе без жодної користі, задовольняючись лише його присутністю.

Любов - справжнє кохання - це щось, що можна заслужити тільки будучи тим, що ти є насправді; це не приз за винахідливість у ліжку.

Похилого віку батьки помирають саме в той момент, коли інші люди (чоловік або дружина, дорослі діти) перестають турбуватися за них. Так, це так і буває. Адже батьки завжди хвилюються за дітей, завжди дивляться на дитину з любов'ю. Один із багатьох життєвих парадоксів!

Кохання - одне з тих страждань, які неможливо приховувати; одного слова, одного необережного погляду і навіть мовчання достатньо, щоб видати його.

Серцеву лавку закрито у зв'язку з тотальною переоцінкою цінностей.