кохання

- Пообіцяй мені одну річ! - Яку? - Яку я зараз загадала... -... Обіцяю, кохання моє!

Іноді Трейсі спостерігала, як ув'язнені закохувалися у охоронців. Це кохання народжувалася від розпачу, безнадійності та почуття залежності. Засуджені у всьому залежали від охорони: охорона визначала, що їм є, як жити, а часом — чи взагалі жити.

- Улюблена! - Яка "улюблена", якщо ти мені зраджуєш?! – Якби не зраджував – то була б єдина, а так – кохана…

Триматися далі від кохання – вірніше! Я чув, що вона лише дух безтілесний, І сміх, і сльози - все в ній швидко.

За всіма цими сучасними, дуже страшними, на мою думку, і диявольськими явищами, як комп'ютер, відбувається забуття природи. Найкрасивіше, що нас оточує, і те, до чого звертається погляд і серце навіть найглухішої і сліпої людини — блакитність неба, пронизливе свіже повітря, блиск річки, краса дерев, ніжність квітів, — забувається за комп'ютерами. Люди зосереджуються на цих залозках, цієї цукерочності і втрачають справжній смак. Я вже не говорю, що при цьому вони втрачають ще й здоров'я.

Кохання: просте слово, легке, як серпанок, не ширше і не довше, ніж вістря голки. Так, саме вістря, лезо, бритва. Воно пронизує саму середину твого життя, твого світу, розтинаючи їх на дві частини: до і після. «До» і«після»... і«протягом» – мить не ширша і не довша, ніж вістря голки.

У коханні тисячі аспектів, і в кожному з них — своє світло, свій смуток, своє щастя та своє пахощі.

Кохання з першого погляду — це щастя двох чистих душ, які впізнали одне одного.

Перше вбивство - як перше кохання, його неможливо забути.

Вже дуже давно звичайний поцілунок не викликав у ній такого запаморочення, шаленого биття серця і слабкості в ногах, наче з них миттю зникли всі кістки. І вона точно знала, виною тому стало не вино.