література

Костюми французькі, думки французькі, почуття французькі! Ви ось Метив'є в заший вигнали, бо він француз і негідник, а наші пані за ним повзком повзають. Вчора я на вечорі був, так з п'яти пань три католички і, за дозволом тата, у неділю по канві шиють. А самі мало не голі сидять, як вивіски торгових лазень, із дозволу сказати. Ех, подивишся на нашу молодь, князю, взяв би стару палицю Петра Великого з кунсткамери, та російською б обламав боки, вся б дур сскочила!

Стільки подій, стільки подій піду на роботу, відпочину.

Мене завжди тішило те, якими дивними шляхами часом йдуть людські думки.

- Ого, - здивувався я. — Це алмази. І сапфіри. І рубіни. - Взагалі-то я називаю їх Особливі Прозоро-Тверді Блискучі, Особливі Синьо-Тверді Блискучі і... як же це... - Особливі Червоно-Тверді Блискучі? - припустив я. - От-от, - підтвердив професор.

Людська душа — не шкура тварини, яка від дублення стає якіснішою. Людська душа - це надчутлива, тріпотка, тендітна мембрана. Від ударів вона мертвіє і покривається шрамами. І починає боятися світу.

Якщо не існувало такого поняття як доля, то хтось точно повинен був бути там, нагорі, і роздавати виграші.

Люди зазвичай не кажуть неправду про те, що їх не стосується. Вони глухі до світу, навіть якщо вони не глухі до життя. За винятком тих випадків, коли дійсність виявляється набагато цікавішим з уявлення про неї.

Життя - це прогулянка, облямована снами.

Мститися треба тонше і витонченіше, та так, щоб противник потім дуже довго приходив до тями і згадував вашу витівку як найбільший жах у житті.

Вона розсміялася і стала ще кращою. Наче богиня в променях сонця… Знаєш, як у книжці, де тільки зелені пагорби з фонтанами та все дуже добре.