література

Ну, посміхнись, я хочу поцілувати тебе в посмішку.

Те, що сходить людині в молодості, відштовхує від нього на старість.

Іноді простіше позбутися надмірної ваги, ніж надлишкового слова.

Сильні уми ніколи не бувають слухняними.

Якщо я не зможу панувати в серці людини, то вважаю за краще, щоб вона зовсім не любила мене. Нехай краще ненавидить чи навіть переслідує. Швидше помру, ніж погоджуся бути другою чи третьою. Хочу бути лише першою!

Втратити батька означає втратити вірного порадника і наставника, того, хто підтримував би тебе, як стовбур — гілки. Втратити матір — це... однаково, що втратити сонце над головою.

Після півтори сотні років спільного життя минає все, крім ненависті. Знаєш не лише те, що вони скажуть, а й те, як вони це скажуть. Дізнаєшся їх настільки добре, що життя перетворюється на ланцюг нескінченних та стомлюючих повторень. Довге життя раптом жахливим чином перетворилося на пастку.

Знаєте, пане Шолом-Алейхем, коли судилося щастя, воно саме в будинок приходить! Як це говориться:«Якщо пощастить, то на рисях!» І не треба при цьому ні розуму, ні вміння.

— Ти знаєш, чому мені довелося сказати ні, — прошепотів він. - Ти знаєш, що я теж хочу тебе. - Хочеш? - З сумнівом прошепотіла я. - Звісно хочу! Ти дурне, гарне, гіперчутливе дівчисько. - Він засміявся, і потім тихо додав: - Хто ж тебе не хоче? - Начебто позаду мене вишикувалася черга з суперників, що б'ються за місце, тільки й чекають, коли я зроблю помилку і надам їм шанс... - Ти надто бажана.

Я був тоді ще молодий і не розумів, що померлі коханці якраз і є найнебезпечнішими суперниками.