людина

Речі не завжди те, чим здаються. Багато чого, що здається злом, може бути добром. Наприклад, дощ.

«Сутінки законів» — тобто такі закони, які з користю займаючи дозвілля законодавців жодного внутрішнього відношення до сторонніх осіб мати не можуть.

Коли людям треба чимось зайняти себе, одні беруть до рук книгу, інші – кульок насіння.

Воїн діє. А дурень протестує.

Біч людства – це самотність, і з кожним роком він хльостатиме все сильніше. Як би багато людей не спілкувалися у віртуальному просторі – воно віддаляє, все менше сам світ потребує людей. Самотність - це не вибір, це природний відбір.

Люди охочіше вірять у Диявола, ніж у Бога та в добро. Не знаю, чому… Можливо, розгадка проста: творити зло набагато легше. А казати, що людиною опанував Сатана, все одно що оголосити його божевільним. Не треба бачити демона на власні очі, щоб повірити в його існування.

Як писати? Писати, не виносячи вироків, не нав'язуючи уподобань, визнаючи свої помилки. Вміти дивуватися, радіти, сумніватися, сумувати та страждати.

— Ви любите полювати, Ларіто? — На лицемірів, пліткарів чи беззахисних звірят?

Ти зараз кажеш: самотній, а решту часу думаєш: вільний.

І ненароком склалося ласкаве сімейне життя.