людина

Музика глушить смуток.

Проблеми не зникали, але вони переставали мати для неї значення.

Людська пам'ять є не що інше, як особиста інтерпретація події, що мала місце . Так, наприклад, через механізм пам'яті ми іноді редагуємо події так, щоб вони стали зрозумілішими, опускаємо небажані моменти, міняємо події місцями за часом, робимо доповнення, змішуємо свої спогади зі спогадами інших. І все це відбувається цілком природно та несвідомо.

Цікава штука – фрак. Не позбавляючи особливості друзів, він знеособлює офіціантів.

У художників інше, не доступне іншим сприйняття світу.

Повинна ж я стерпіти двох-трьох гусениць, якщо хочу познайомитися з метеликами.

Знаєш іноді… іноді я майже вірю, що шаленство — це вигадка. Я ніколи не відчував того, що інші… нібито Ліси чи старого Влада. Але часом... - Він помовчав. - Ну не знаю. Я відчуваю, ніби перебуваю зовсім поруч, Роза. Зовсім поруч із краєм. Начебто варто зробити один невірний крок і мене затягне туди, звідки я не зможу повернутися. Втрачу себе.

Погляньмо на політику цього державного діяча. (Хрущова) У зовнішній політиці відразу впадає у вічі повернення до ідеї світової революції. Саме за Хрущова СРСР став всаджувати гроші у будь-який режим, лідерам якого вистачало розуму оголосити, що вони стали на соціалістичний шлях розвитку. Їм давали гроші, слали зброю та техніку, будували школи та лікарні, посилали спеціалістів… Результат відомий – більшість країн дуже швидко забули про соціалізм, як тільки їм перестали платити, і пішли шукати інших спонсорів. Між іншим, за Брежнєвабезглуздість цієї діяльності чудово розуміли. Але зупинитись не могли. Адже припинити допомогу і послати ці країни куди означало – визнати, що попередні вкладення викинуті псу під хвіст. На це ніхто не наважився. Із внутрішньою політикою теж цікаво. Не будемо в черговий раз обговорювати авантюри Хрущова щодо освоєння цілини та вирощування кукурудзи аж в Архангельській області. Тут усе зрозуміло. Звичайні лівацькі спроби вирішити все й одним ударом.

Чезаре своєму особистому вбивці Мікелетто, дивлячись услід папської армії, що йде на битву з французами: «Ти думаєш, Бог вважає нашу справу правою?» На що ця найрозумніша людина йому відповідає: «Коли йдеться про війну, Господь зазвичай бере вихідний, синьйоре!»

З деяких пір слова«дорогою моєю столицею» доводиться сприймати виключно буквально…