людина

Мода не знає зручності, головне – яке обличчя ти показуєш світові.

Тьху на вас!... Тьху на вас ще раз.

У чоловічих руках завжди приємніше, ніж поза ними.

От ти й не знаєш, що це таке, коли тебе ганяють, як зайця. А виходить, раз побіг — виходить. Тепер я вчена — треба відбиватися, якщо їх навіть багато і тебе б'ють. Але тікати не можна. Тоді я цього не розуміла та побігла.

І кожен малював собі картину щасливого майбутнього по-своєму, залежно від того, чого було позбавлено сьогодення.

- Ти віриш у долю? - Так. Ні. Може бути. - Відповідай мені, хлопче. — Мій тато каже, що цим словом користуються люди, які не хочуть брати відповідальність за власне життя.

Його великою силою і великою слабкістю була доброта, така доброта, якої не вистачало рук, щоб пестити, роздавати, обіймати, — доброта творця, безладна і нестримна, подібна до якогось відмертвіння вольового нерва, нестачі енергії, майже пороку.

- Що ти хочеш цим сказати? - Я був сином. І братом, як і ти. Молодшим братом. Я дуже любив свого старшого брата, практично обожнював. І якось я прийшов до нього, і благав стати на мій бік. А Михайло відвернувся від мене, назвав виродком, монстром і в пекло викинув мене. І все лише тому, що я був іншим, я жив своїм розумом.

Сойєр вважає, що кабан оголосив йому вендетту.

Скажи просто«ТАК» чи« НЕМАЄ» — не треба тут Шекспірівських багатослівностей.