людина

— Вікторе Сергійовичу, а ви Євгенія Дмитровича давно знаєте? — Це що, допит, чи що? — Поки що ні. — Що означає поки що? Ну як давно... однополчани ми воювали разом. — Значить, ви теж злочинець! - З чого ти взяв? — Орієнтовка на вашого друга є!

Непостійність жінок, в яких я був закоханий, скупалося хіба що пекельною постійністю жінок, закоханих у мене.

Буває праця непотрібна, метушлива, нетерпляча, роздратована, що заважає іншим і звертає на себе увагу. Така праця набагато гірша за ледарство. Справжня праця завжди тиха, рівномірна, непомітна.

Ми вбиваємо комарів та мух, бо вони паразити. Львів і тигрів, тому що це весело. Курчат і свиней, бо ми голодні. Фазанов і перепілок, тому що це весело, і ми голодні. Та й людей. Ми вбиваємо людей, бо вони паразити... і це весело.

Лихо - це алмазний пил, яким небо полірує свої коштовності.

Я дивуюсь людям, які пам'ятають факти. Я запам'ятовую відчуття.

День пройшов даремно, якщо я не танцював. Танець є не те саме, що мляве хитання між різними прагненнями.

Так що ж? Кохання замінюєте чаєм? Кохання замінюєте штопкою шкарпеток?

— Соціальні мережі — чудовий засіб від самотності. — Це можливість зблизити далеких людей, однак близькі є роз'єднаними.

У темряви в твоїй душі стільки відтінків... стільки граней. Вони, переливаються і сяють, наче дорогоцінне каміння. Я це так чітко бачу... Настане день, коли і ти побачиш це... Тоді ти зможеш дивитись у пітьму без страху.