людина

Я не гарний, але те, що я роблю, зачаровує.

Одна людина збирається перейти місток, тобто зблизитися з іншою людиною, як раптом ця інша пропонує йому зробити саме те, що вона збирається робити. І ось тепер перший не може зробити крок, тому що це буде виглядати, ніби він підкоряється іншому – влада перешкода на шляху до зближення.

Я приміряла на себе ситуацію, ситуація не лізла. Пора худнути.

Настане час, коли люди будуть дивитися на вбивцю тварини так само, як вони дивляться зараз на вбивцю людини.

— Ви хоч розумієте, наскільки серйозні ці звинувачення? — Я прикутий до столу кайданками. Так, я розумію.

— Вони гадають, що ти якийсь Бог. Той, хто повстав із мертвих. - Я не Бог. — Я знаю. Я бачив твій член. Що ти за Бог із таким маленьким членом?

Ось мій батько завжди казав мені:«Не можеш стримати емоції — йди в комірчину, ніхто не любить істеричок».

Ти що заважаєш відпочивати, христопродавець?

Людина, як зауважує Кант, має ще дотримуватися зовнішніх пристойностей, але це ознака цивілізованості, а не культури. Цивілізованості, на відміну культури, легко навчити. Адже це досягнення техніки та технології, механізми задоволення масових утилітарних потреб – зовнішня культура. Суб'єктами, що опанували лише зовнішню культуру, легко управляти. Суспільство та держава зацікавлені саме в такій культурі, яку правильніше називати цивілізацією.

Мені не краще і не гірше. Мені – ніяк.