мислення

— У однієї ноги — довжелезні, у іншої груди — вродливі. Ну яку будемо брати? - Яка розуміє краще.

Не важливо, скільки вам років і чого ви досягли: вам потрібна мама. Я не виняток: мені потрібна теж. Так що не сваріться з нею всерйоз і прислухайтеся до її порад - краще програти суперечку, ніж потім шкодувати про те, що виграли.

Холод — найнабридливіший компаньйон з усіх, кого я знаю.

Боже милостивий, життя це пекло.

Ти хто? Частина сили тієї, що нескінченно творить добро, всьому бажаючи зла. Чи не можна це простіше передати? Я дух, який завжди звикли заперечувати.

- Ви перейшли межу. — Усі грані вже давно стерті.

Тільки закінчений ексгібіціоніст може бути добрим письменником, а пропалений вуайєр – вдячним читачем.

Вважаю за краще думати, що моя ненависть йде їм на благо, – заперечує вона. – Я нагадую їм, що вони зовсім не божий дар людству.

Речі існують остільки, оскільки ми їх бачимо, а що і як ми бачимо залежить від Мистецтв, що вплинули на нас. На щось дивитися і це щось бачити абсолютно різні речі. Щось починає існувати тоді і лише тоді, коли нам стає видно його красу. Зараз люди бачать тумани, але не тому, що тумани існують, а тому, що поети та художники навчили їх загадковій красі подібних явищ. У Лондоні, можливо, бувало туманно вже сотні років. Насмілюсь стверджувати, що так це й було. Але цього ніхто не бачив, тому нам нічого про це невідомо. Туманів не існувало, поки їх не винайдено. У наші дні, треба сказати, тумани доводять до крайності. Де освічений схоплює художній ефект, неосвічений схоплює застуду.

Ображені жінки, тим більше відьми, здатні на найнесподіваніші вчинки. Виключаючи розумні…